Про весну. На украинском. К середине слегка агрессивно, не обращайте внимания. Ти знаєш, де наша весна?
Он там, за горами, за млином.
І швидко вона до нас лине,
Радіє, хоч трохи сумна.
Очами, що з моря блакиті,
Вон проводжає морози,
Зітхає і тихо ллє сльози,
З Зимою вона у конфлікті.
Їй важко здолати, та треба.
Хоча вона мирна, як сонце.
Вона прибере лід з віконця
І геть прожене хмари з неба.
Прикрасить квітками всі луки,
Розтопить весь лід, що на річці,
Зима хай собі тихо злиться,
Весна ж її візьме за руки,
Всміхнеться ласкаво та скаже:
"Тобі вже пора, моя сестро.
Ще прийдеш не раз, ти ж це знаєш.
Та зараз мій час". "Люба Весно,
- Зима не хотіла здаватись,
- Даремні твої всі промови,
Цей поділ - дурна лиш умова.
З тобою я буду змагатись".
Весна подивилась з печаллю,
Позвала Цар-Сонце на поміч.
Він дав їй у руки свій промінь,
І строго сказав "Бий без жалю".
Вона не могла так - ще схибить.
І промінь Зимі передала,
Зима ж, бідолашна, не знала,
Що це буде їй на загибель...
От так, з побажання простого,
Весна змогла Зиму здолати.
Тепер ввійде березнем в хати,
І кожен двір буде квітчати.
За наше лиш добрее слово.