За покликом серця та душі.
Взагалі українською я тільки вірші колись писала та якісь примари, що народжувалися в моєму хворому розумі.
Та ніби-то нічого й не змінилося.
Це йде з глибин моїх. З давніх давен, з пам'яті, з моху та болота.
З зелених очей, чорних бров, волосся-водоростей.
Чуєш? Кличе, палає, плаче...
То не йди туди. Не чуй, заплющ очі, закрий вуха.
Біжи, тікай як найдалі, бо забере з собою.
А там дихати... нічим. Вода холодна замінила гарячу кров.
Це не магія, серденько, це прокляття. Чи вона тобі треба, ця пісня лісова?
Остання.